Асоціація Діячів Естрадного Мистецтва України (АДЕМУ) Львівське обласне відділення

 
Гордасевич Богдан
Україна, Львів, 79069
вул. Тараса Шевченка д.400 к.61
E-Mail
E-Mail
Телефон0978228421
Веб сайт www.estrada.org.ua/
Google Talk http://ademulov.io.ua
Jabber http://ademulov.io.ua Jabber Online Status Indicator
IRC http://ademulov.io.ua IRC Online Status Indicator
AOL http://ademulov.io.ua AIM Online Status Indicator
MSN http://ademulov.io.ua MSN Online Status Indicator
Yahoo http://ademulov.io.ua Yahoo Online Status Indicator
Facebook Facebook
Twitter Twitter
ОдноклассникиОдноклассники
Вконтакте ВКонтакте
LiveJournal LiveJournal
МойМир МойМир
МойКруг МойКруг
Хабрахабр Habrahabr
MySpace MySpace
BlogSpot BlogSpot
Flickr Flickr
Vimeo Vimeo
YouTube YouTube

ВІКТОР ГЕРАСИМОВ - ПРЕЗИДЕНТ ТВОРЧОЇ СПІЛКИ "АСОЦІАЦІЯ ДІЯЧІВ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ"

ВІКТОР ГЕРАСИМОВ - ПРЕЗИДЕНТ ТВОРЧОЇ СПІЛКИ "АСОЦІАЦІЯ ДІЯЧІВ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ" (сторінка 1)


Віктор ГЕРAСИМOВ. Народився 13 листопада 1941 р. в Нікополі Дніпропетровської області. Заслужений діяч мистецтв, завідувач редакції розважальних програм Національної радіокомпанії України, президент творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України". Очолює Агентство охорони прав виконавців.
Відомий поет-пісняр. Твори на його слова в репертуарі таких виконавців, як Йосип Кобзон, Анатолій Мокренко, Таїсія Повалій, Микола Гнатюк, тріо Мареничів, гуртів "Кобза", "Явір", "Пламя" (Росія). Серед співавторів - композитори Ігор Шамо, Віталій Філіпенко, Олександр Злотник та інші.



"Написання пісні - то таємниця з величезною кількістю замків, од яких немає ключів"

30.10.2010
Олександр ВЕРТІЛЬ


СУБОТНІ ЗУСТРІЧІ

Віктор ГЕРАСИМОВ,
поет-пісняр

Віктор Герасимов належить до тих митців, які перебувають здебільшого за офіційним кадром. Щонеділі він виходить у радіоефір як коментатор розважальної передачі "І знову зустріч", багато пісень на його слова стали шлягерами і припали до душі слухачам. Серед них - "Зачаровані слова", "Маки червоні" та інші. Окрім цього, В. Герасимова справедливо вважають своєрідним генератором і організатором багатьох всеукраїнських та міжнародних культурно-мистецьких фестивалів. Серед них "Пісенний вернісаж", "Боромля", "Ялтинське літо", "Азовські вітрила", "Кришталевий Трускавець", "Українська родина" тощо.

Нещодавно в житті відомого митця сталися дві події, які й послужили приводом для зустрічі з кореспондентом "УК": виповнилося 20 років з часу заснування Асоціації діячів естрадного мистецтва та в ефір вийшов 1500-й випуск радіопередачі "І знову зустріч".

- Вікторе Володимировичу, ви 20 років беззмінно очолюєте Асоціацію діячів естрадного мистецтва України. Навіть важко уявити культурно-мистецьке життя без цієї організації. Проте що було б, аби її... не було?

- Утворилася б величезна духовна вирва, яку навряд чи вдалося б чимось заповнити. Перепрошую за прямолінійне порівняння, але що було б, якби людина перестала, наприклад, бачити чи чути? Важко відповісти однозначно. Подібна паралель напрошується і в цьому випадку. Сьогодні в лавах Асоціації понад 2100 індивідуальних, колективних, зарубіжних учасників. Це справжній духовний цвіт нації, її мистецький оберіг, у якого найвище призначення - берегти і примножувати набутки людської душі. Тож значна кількість фестивалів, концертів, конкурсів, інших культурно-мистецьких заходів прямо чи опосередковано пов'язані саме з цією організацією.

- Радіослухачі настільки звикли до вашої передачі "І знову зустріч", що інколи здається: ця передача існувала завжди. А між іншим, уже прозвучало півтори тисячі її випусків. А це - 750 годин чистого ефірного часу, або, по суті, 30 діб. Що значить ця передача особисто для вас, адже така активна радіожурналістика забирає багато енергії, нервів, здоров'я?

- Щодо останнього, то дозвольте не погодитися. Коли робота в радість, то про втому ніколи не замислюєшся. Я залюбки готую кожен випуск і про жодну з 1500 передач не можу сказати, що готував її через силу чи з якогось примусу. Труднощі в іншому: складно знаходити воістину талановитий матеріал. Маю на увазі насамперед пісні, гумор і сатиру, твори інших розважальних жанрів. До того ж, я давно переконався, що таланти гуртуються не тільки в столиці. Повірте моєму досвіду, але в провінційних містечках, обласних центрах теж є справжні митці, які варті того, щоб їх чула вся Україна. Наприклад, у ваших Сумах працюють два заслужені діячі мистецтв Валерій Козупиця та Микола Юдін. Перший - відомий співак і композитор, лауреат багатьох пісенних фестивалів різного гатунку, другий - автор пісенних текстів, які вже полюбилися слухачам.

Набагато складніше з гумором. З відходом в інший світ Павла Глазового та Степана Олійника українська естрада надто збідніла і поки що зажурена. Тому чекаємо, що хтось прийде-таки на зміну цим великим сміхотворцям. Але як автор передачі щасливий з того, що маю можливість допомагати талановитим виконавцям у їхньому творчому становленні.

- Якщо вже мова зайшла про гумор, то чи не могли б ви пригадати якийсь кумедний випадок зі свого мистецького життя?

- Мені поталанило знати багатьох великих артистів. Серед них Тарапунька і Штепсель. Пригадую, як у 1969 році Юрій Трохимович Тимошенко (Тарапунька) відзначав 50-річчя від дня свого народження. До його просторої київської квартири, що неподалік нинішньої станції метро "Золоті Ворота", прийшло майже 50 гостей. Головним чином з "Укрконцерту", якого, на жаль, сьогодні вже немає. Справа була надвечір, запрошені збиралися сідати за святковий стіл, який, незважаючи на дефіцитний радянський період, аж угинався від наїдків і напоїв. Було все, за винятком... "кільки в томатному соусі". Саме її ювіляр буквально обожнював. Тож вибачившись за маленьку затримку, Юрій Трохимович підхопив авоську і помчав до гастроному, що був через дорогу. Хвилин за 15 повернувся з чотирма баночками і взявся в урочистій обстановці відкривати їх. Як усі здивувалися, коли в першій виявилася не кілька, а... чорна ікра. Всі буквально завмерли. Як-не-як, а за якісь копійки трапився такий делікатес. Те саме виявилося і в другій баночці, і в третій, і в четвертій... Гості завмерли. А ювіляр, з притаманним йому природним артистизмом, розвів руками: мовляв, так може поталанити лише раз у житті.

...Наступного ранку близько 8-ї години Тарапунька розбудив Штепселя, який залишився в нього ночувати. Підвів того до вікна і вказав на гастроном, де вчора "купував" кільку. Там уже стояла черга не менше як з двох десятків учорашніх гостей. За якісь 10-15 хвилин після відкриття магазину вони дружно виходили звідти з сумками, заповненими "помилковою" консервою.

Що було далі, гадати важко. Виявляється, напередодні свого ювілею Тарапунька поїхав до знайомого директора київської рибної бази і попросив закрутити 4 баночки чорної ікри в тару з-під кільки... Наскільки знаю, більшість гостей, які клюнули на такий жарт, просто посміялися і таки поїли куплену рибку. Хоч дехто всерйоз образився.

- Ви очолюєте Агентство охорони прав виконавців. За кордоном у цій справі таки навели порядок, і справді талановиті митці можуть жити на творчі гонорари. Чи може собі це дозволити в Україні, приміром, поет-пісняр чи просто письменник, композитор, співак? Наскільки вони захищені від масового піратства, яке досі процвітає в державі?

- На жаль, не можу щось сказати оптимістичне, оскільки ми ще тільки йдемо до цивілізованих норм. Однак маємо відповідне Агентство, яке активізує діяльність щодо захисту авторських прав. За останні роки сталося чимало позитивних змін, і значна частина митців їх відчула. Але попереду роботи значно більше, ніж її виконано. Тут потрібна насамперед рішуча участь держави, яка б виступила гарантом авторських прав.

- Сьогодні на масовій сцені - маю на увазі телебачення - чимало радіопрограм (насамперед FM-станцій) культивується щонайбільший несмак. Співають безголосі, пісні пишуть люди, які від мистецтва перебувають на захмарній відстані. Як правило, балом правлять гроші. На вашу думку, як довго це триватиме і чи є рецепт проти такої псевдомистецької хвороби? Чи, може, на це просто не зважати?

- Не зважати на подібне невігластво - означатиме мовчки йому потурати. Я вже казав про радіопрограму "І знову зустріч", ефір якої завжди відкритий для талановитих митців. Було б добре, якби ми мали хоча б умовне об'єднання тих, хто бореться із сірятиною та безликістю на естраді. На жаль, несмак набув масового характеру, і навіть деякі наші "зірки" відверто цьому потурають. Одні - через гроші, інші - через власну "тьмяність": як відомо, на такому фоні їхнє сценічне "світло" стає яскравішим.

Однак і у відчай не варто впадати. Є чимало людей, які не тільки знаються на мистецтві, а й підтримують його. Серед них - Анатолій Толстоухов. Він не закликає когось до чогось, а просто робить добру справу, допомагаючи як окремим виконавцям, так і багатьом культурно-мистецьким заходам під час їх проведення. І що більше з нас сповідуватимуть такий стиль, то краще буде для нашої загальнонаціональної естради.

- Один із російських співаків і композиторів якось заявив, що знає формулу шлягеру. Що, на вашу думку, лежить в основі успіху тієї чи іншої пісні: текст, музика, виконання, все це разом чи, може, щасливий випадок?

- Написання пісні - то таємниця з величезною кількістю замків, од яких немає ключів. На мою думку, ніхто не в змозі передбачити творчу долю твору. Я - не виняток. От і зараз на моєму робочому столі лежать рукописи, однак не беруся щось пророкувати. Хай це і надалі залишається таємницею. Один мудрий чоловік якось сказав: життя втрачає багато своїх неперехідних цінностей і принад саме тоді, коли знаходяться відповіді на запитання, на які їх не можна знайти.


http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=15787






4 березня  2011 р. м. Львів